Останній пророчий пост Марини Поплавської перед стрaшним ДTП

Вільна тема

Як хочеться прожити ще: перед ДТП Марина Поплавська залишила пост. 

Артистка популярного українського “Дизель шоу” Марина Поплавська, яка в суботу, 20 жовтня загинула в ДТП була неймовірно доброю і чутливою людиною.

Такі висновки можна зробити за її сторінкою в Facebook.

З друзями Поплавська ділилася добрими порадами і прекрасною поезією. Зокрема, нещодавно вона поширила відомий вірш Юрія Візбора:

Как хочется прожить ещё сто лет,

Ну пусть не сто — хотя бы половину,

И вдоволь наваляться на траве,

Любить и быть немножечко любимым.

И знать, что среди шумных площадей

И тысяч улиц, залитых огнями,

Есть Родина, есть несколько людей,

Которых называем мы друзьями.

Мы шумно расстаёмся у машин,

У самолётов и кабриолетов,

Загнав пинками в самый край души

Предчувствия и всякие приметы.

Но тайна мироздания лежит

На телеграмме тяжело и чисто,

Ведь слово «смерть», равнО как слово «жизнь»,

Не производит множественных чисел.

Когда от потрясения и тьмы

Очнёшься, чтоб утрату подытожить,

То кажется, что жизнь ты взял взаймы

У тех, кому немножечко ты должен.

Но лишь герой скрывается во мгле,

Должны герои новые явиться,

Иначе равновесье на земле

Не сможет никогда восстановиться.

Лучшие ребята из ребят

Раньше всех уходят — это странно,

Что ж, не будем плакать непрестанно,

Мёртвые нам это не простят.

Мы видали в жизни их не раз —

И святых, и грешных, и усталых, —

Будем же их помнить неустанно,

Как они бы помнили про нас!

Часто жінка намагалася розвеселити друзів жартами. 

Марина Поплавська дуже важко переживала новини з приводу відходу в інший світ видатних постатей.

Особливої уваги заслуговує зворушливий пост, який Марина Поплавська присвятила оперній діві Монтсеррат Кабальє.

“Цей рік ми будемо проводжати швидше … Втрат дуже багато … Але пам’ять залишиться з нами … Велика Монсеррат … Спасибі Вам … Божественний дар Голосу … Дар людяності. Дар благородства. Дар не реагувати на одвічні іронізни… При розписаних гастролях на три роки вперед … У кого таке є, було чи, може, буде? Спочатку треба в Бога заслужити. Не досягти Її. Разом з тим — все шукали її розташування. Згадуємо їх, великих і згадуємо своїх рідних … пам’яте, о, яка ж ти, на жаль, безжальна. Але ми підкоряємося тобі …”

Українці переможуть ! Коли та як ? Підпишись, щоб знати більше. Якщо Ви вже підписані, то не робіть нічого. Дякуємо Вам !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *